Чи може бути щось більш захопливим для душі романтика за політ на величезній повітряній кулі? Мабуть, ні, адже такий політ - це поєднання величі і легкості, казки з дитинства й усвідомлення реальності подій навколо. Бо кожен з нас, незалежно від віку залишається у душі великою дитиною, яка любить видовища і яскраві події.
Саме таких екстремапів-романтиків сучасності згуртувало повітроплавання. Тож я вирішила з'ясувати, як воно літати на повітряній кулі у XXI столітті. Моє знайомство з повітроплавцями відбулося у чарівному Кам'янці-Подільському, що на Хмельниччині. На невеликий проміжок часу це містечко перетворилося на центр повітроплавання України, адже тут щорічно відбувається один з етапів Міжнародного Фестивалю повітроплавання на теплових аеростатах „Повітряне братерство".
Не зважаючи на стрімкий розвиток авіації та космонавтики, все більша частина людей у світі захоплюється повітроплаванням, яке наприкінці XX століття пережило друге народження. Це реалізація давньої мрії людини про вільний політ, романтика, краса й захопливе відчуття легкості.
Хочеш літати - рано вставай
Ті, хто не знайомий з особливостями повітряних пригод, наївно думають, що літати можна коли цього душа забажає. Як би ж то! Цей спорт не для тих, хто любить вранці виспатися. Таким людям краще колекціонувати марки чи спостерігати за змаганнями по телевізору.
Для безпечних польотів допустимою вважають швидкість вітру, яка не перевищує 5 м/с. Але, як зізнаються пілоти, при повному штилі їм не цікаво літати, адже нема азарту і екстриму
Найсприятливіші умови - між 5 і 6 годинами вранці і ввечері. Тож доводиться вибирати - підкорювати п'ятий океан чи виспатися.
Кожен день спортсменів розпочинався брифінгом-нарадою о пів на шосту ранку, на якій спортивний директор змагань -нідерландський пілот Матеас де Брюїн розповідав про умови виконання завдань і їхню суть. Далі - по машинах і виїзд на місце ймовірного старту, переважно це велика ділянка поля десь за містом. Якщо на нараді у полі офіцер з безпеки польотів вважає кліматичні умови задовільними, всі пілоти і члени їхніх команд роз'їжджаються по території, яку заздалегідь було обумовлено стартовою.
„Час від часу ми ще й літаємо"
Але погода - пані вередлива, яка часто любить вносити свої корективи у плани романтиків. „Часто буває, що ми встаємо вранці, виїжджаємо у поле, а там з'ясовується, що або вітер надто сильний, або небо затягує хмарами і може випасти дощ... При таких умовах політ може виявитися небезпечним для життя людини... Що робити? Слід повертатися назад так і не літавши, - розповідає Януш Сурма з польського міста Пьотркув. - Повітроплавання - це спорт, який повністю залежний від погодних умов. Ми встаємо рано-вранці, виїжджаємо у поле і час від часу нам ще й вдається політати" - жартує Януш.
Вперше з повітроплаванням Януш познайомився близько семи років тому, коли спостерігав за фієстою з кулями. Тоді й вирішив розшукати людей, які тим займаються.
Видовище було настільки захопливим, що зуміло надовго мене причарувати. Я вирішив пройти курс навчання для пілотів. Брав участь у змаганнях як член команди, часто був спортивним спостерігачем. Все так понеслось, закрутилось у повітряній круговерті, що тепер доводиться втікати від буденних проблем комп'ютерника туди, де вирує життя, азарт та екстрим" -розповідає Януш.
Коли пані погода у доброму настрої - пригода починається. Це неймовірне явище, коли важкий згорток масою від 50 до 100 кілограм оживає на очах. Його миттєво розтягують і надувають. Гуде вентилятор, горять пальники і куля оживає! Перед тобою постає справжній повітряний монстр, висотою від 20 до 30 метрів, який норовить якомога швидше піднятися вгору, назустріч сонцю, небу й хмарам. Водночас цей могутній велетень боїться найменшого подиху вітру і повністю залежний від волі пілота, який його ледь втримує на землі. Поле вмить перетворюється на кольорову палітру, а люди, мов мурахи, бігають, втримуючи кулі.
Останні приготування, всі пасажири у кошику і ми відриваємося від землі у небесну блакить.
Куля легша за повітря
Здіймаємося угору поволі, летимо м'яко і мені не віриться, що це правда, що давня мрія людини літати здійснилася. Піднімаємося все вище і вище, залишаючи десь внизу дерева, хати, поля і свої земні проблеми. У польоті відпочиваєш, насолоджуєшся навколишньою красою і ніяк не можеш повірити у реальність цієї пригоди.
Летить не куля, а пілот, який нею керує. На різних висотах панують різні вітри, а майстерність пілота полягає в тому, щоб зуміти підхопити правильний вітер й керувати польотом, змінюючи його напрям", розповідає Ігор Лобашов, один з організаторів змагань у Кам'янці-Подільському.
Повітроплавання - це гармонійне поєднання азарту спортивного змагання і краси, це вільний політ на апаратах, які „легші" за повітря. Людина думає плоско, у двох вимірах, а тут присутня ще й третя площина. Пілот несе велику відповідальність за своїх пасажирів, тому має продумати кілька рухів наперед. Найважче, мабуть, те, що в повітрі не можна затриматися, бо куля постійно рухається.
Посвята у повітроплавці
Кожного новачка, який вперше здійснявся у повітря, чекає спеціальна церемонія посвяти у повітроплавці. Інакше не станеш „повітряним братом". Її проводить пілот, який познайомив тебе з небом. У дружньому колі повітроплавців новачка виводять на середину. Вступна розповідь з історії повітроплавання, за якою, кожному дарують дворянський титул, і він стає власником повітряного простору між тими місцевостями, звідки і куди він пролетів у коші кулі. Відтак прізвище змінюється і його пишуть через дефіс. Перша частина - місце старту (назва села чи містечка), а друга - місця приземлення. Відтак після першого свого польоту я стала баронесою Надією Оринін -Кульчиєвською, адже стартували ми у селі Оринін, а приземлилися у селі Кульчиєвці. Тепер увесь повітряний простір між цими селами є моїм. Шкода, що тільки повітряний...
У процедурі посвяти мусять бути задіяними всі чотири стихії, а саме: повітря, земля, вогонь і вода. Той, кого посвячують стає на коліна на землю, пілот підпалює йому кінчик волосся і одразу ж гасить його шампанським. Решту вина, яка залишилася, допивають усі присутні на церемонії. На пам'ять про цю подію мені подарували спеціальний іменний диплом із печаткою, де зображено повітряну кулю.
Пригода, яка б'є по кишені
У світі існує лише кілька компаній, які виготовляють теплові аеростати, серед найбільших - „Камерун" та „Кубічек". Залежно від розміру й форми кулі та кошика, балонів для газу, іншого обладнання комплект для повітроплавання коштуватиме від 40 до 60 тисяч доларів США.
Основна вимога до матеріалу, з якого виготовляють кулі - не пропускати повітря і бути вогнетривким. Переважно, це полістер з укріплюючими волокнами, який витримує граничну температуру до +130 ОС.
Для спортивних польотів кращою вважають кулю меншого розміру, адже нею легше керувати.
Комерційні розважальні польоти - дороге задоволення, яке може собі дозволити далеко не кожен. Рахуйте самі - за найскромнішими розцінками 4 балони по 60 л газу в кожному коштуватимуть майже 300 гривень. Кожна куля має обмежену кількість годин нальоту, тому слід врахувати ще її амортизацію, плюс робота пілота. Не зайвим буде подбати і про страхування пасажира, адже повітряна стихія непередбачувана й не вибачає легковажності і помилок. Через це і виходить, що повітроплавання -це неймовірно захоплива, екстремально-романтична, але дуже дорога пригода, яка об'єднує найрізноманітніших людей, яких кличе небо.
Крайній політ
Захоплення повітроплаванням поєднує людей з різних куточків різних країн. У „земному" житті вони обіймають найрізноманітніші посади. А у повітрі, її кошику кулі - вони усі є повітряними братами.
До речі, жоден з пілотів не скаже, що має відбутися останній політ, навіть якщо це дійсно останній заліковий політ. Спортсмени назвуть його крайнім, бо всі вірять у те, що будуть ще й наступні.
Крім спортивних польотів, у Кам'янці усі охочі мають змогу здійснити проліт у каньйоні під мостом "Лань, що біжить," над рікою Смотрич. Висота моста - 57 м, довжина прольоту - 70 м. До речі, це єдине місце в Європі, де теплові аеростати можуть здійснити такий проліт. Свого часу Михайло Жванецький пожартував, що найбільшою рікою України є Смотрич, адже міст через цю річку будували 9 років.
Враження та емоції
Особливого колориту польотам додає мальовнича місцевість. Каньйон, ріка і таємнича древня фортеця, що оберігає спогади століть, мов у казці, створювали атмосферу, в якій реалізувалися поєднання дитячих мрій та фантазій про витання в небесній блакиті.
„Я спостерігала за повітроплаванням по телевізору, але не могла й уявити, що це настільки велична подія, яку я мала змогу побачити на власні очі й відчути всіма фібрами душі. У повітрі літає справжнє свято. Видовище варте того, щоб заради нього трястися майже вісім годин у дорозі автобусом", - ділиться враженнями Роксолана, яка спеціально приїхала подивитися на кулі зі Львова.
Люблять такі імпрези й місцеві мешканці. „Кілька днів тому, коли я поверталася з роботи, мене супроводжував ескорт повітряних куль. Знаєте, якось аж одразу настрій покращився, й мені самій захотілося полетіти", - розповідає пані Галина.
"Це треба бачити і пережити. Дізнавшись про заплановане дійство, я спеціально приїхав з Нью-Йорка, де мешкаю протягом останніх трьох років,- розповідає Олександр Шоломітський. - Я багато мандрував світом, маю з чим порівняти. Зізнаюсь чесно, в Америці мені цього бракує. Не вистачає цих вражень, захоплення й емоцій, які переповнюють, коли спостерігаєш за чарівним дійством. Неймовірно вдале поєднання спецефектів, що створюють справжнє свято краси!".
„Кожного разу, коли летять аеростати, вони приковують увагу всіх перехожих. Люди зупиняються, забувають про свою буденщину й милуються польотами. Дітлахи завжди біжать за кулями й махають руками їм услід. Одразу виникає відчуття радості і свята. Саме в такі моменти приємно усвідомлювати, що справа, якою ми займаємося є потрібною і цікавою для інших", - коментує віце-президент Федерації Повітроплавання України Вячеслав Гардашнік.

Надія КУГУК